Системою заохочення чи покарання відають в мозку базальні ганглії - комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральному білій речовині півкуль великого мозку. Функції цих нейронних скупчень різноманітні; зокрема, вони відповідають за регуляцію вироблення нейромедіатора дофаміну. Саме він змушує нас відчувати тривогу і невдоволення при невдачах і відчувати щастя від успіху, похвали.
Вчені з Єльського університету задумалися: а чи працюють інші системи мозку в ситуації, від якої залежить наш успіх чи поразка? Адже на таку обстановку люди реагують дуже емоційно. При сучасному рівні технологій перевірити це не склало праці: експериментатори застосували улюблену нейрофізіологами магнітно-резонансну томографію.
Дослідники попросили добровольців пограти в прості ігри з швидким результатом, на кшталт "камінь-ножиці-папір", а самі тим часом стежили за активністю їх мозку за допомогою томографа. За допомогою комп'ютерного аналізу дослідники склали приблизний алгоритм реакції на вдалий чи невдалий результат гри. Результат виявився вражаючим: при виграші або програші активізуються практично всі зони. Наш мозок реагує на перемогу або програш у грі так, немов від цього залежить все життя!
Логічно припустити, що гра в даному випадку служить досить достовірної моделлю інших, більш серйозних змагальних ситуацій. Протягом еволюції люди змагалися один з одним у боротьбі за ресурси, авторитет та прихильність протилежної статі. Тобто виграш забезпечував успіх у найважливіших сферах життя - у видобутку прожитку, набутті гідного соціального статусу та продовженні роду. Не дивно, що мозок настільки "бурхливо" реагує на подібні ситуації.
Цікаво і те, наскільки активність мозку в ситуаціях виграшу і програшу варіюється у різних людей, і як це впливає на присутність у людини "змагального духу"? Є люди азартні, а є й не дуже. Існують і крайнощі: ті, хто зовсім уникає суперництва, і, навпаки, сверхазартние люди, ігромани, і ті, хто не терпить чийогось переваги над собою.
Вже встановлено, що мозок ігрозалежних людей сильніше реагує на виграш. Впорскування дофаміну в їх мозок при виграші значно більше, ніж у здорових людей, не мають пристрасті до рулетки і карт. Зниження рівня триптофану - речовини, що відповідає за відчуття радості і задоволення, навпаки, стимулює гравців швидше покинути стіл, особливо в тому випадку, якщо вони втрачають гроші.
Але цікаво, що блокада дофамінових рецепторів вже ніяк не впливає на поведінку гравців. Можливо, під дією вже виділеного дофаміну у азартних людей відбувається переоцінка цінностей, після якої блокувати їх "кайф" безглуздо: рішення продовжувати гру вже прийнято.
Вчені встановили і те, що активність дофамінових рецепторів впливає на оцінку величини і значущості програшу - під дією цього нейромедіатора игроманам здається, що відігратися буде легко.
Ілюзії, які живлять ігрозалежних люди, і справді наводять на думки про серйозні зміни в мозку, так не прозвучить це занадто грубо. Фахівці з подивом розповідають, що багато Гемблери вважають себе ні багато ні мало - бізнесменами! Вони сприймають відвідування ігрових автоматів як власну маленьку справу, яка приносить дохід.
Витрати на гру вони називають "вкладенням грошей у розвиток бізнесу", виграш - "доходом", а програш - "витратами". Більше того, коли подібні "бізнесмени" стають банкрутами з безліччю непогашених кредитів, вони бачать лише один спосіб віддати борги - відігратися. Здоровій людині видно найгрубіша логічна помилка, а от ігроман щодо азартних ігор повністю позбавлений критичності.
Чи зможуть нейрофізіологи знайти засіб, що знижує ігрову залежність, невідомо. Поки ігрозалежних - часті клієнти психотерапевтів, а характер їх патологічного пристрасті вважається близьким до наркоманії.
Немає коментарів:
Дописати коментар